Зміцнення стійкості експортної логістики України

В умовах війни експортна логістика України зберегла здатність забезпечувати вихід товарів на зовнішні ринки, однак стала більш залежною від вужчого, дорожчого та менш передбачуваного набору маршрутів. Автомобільний транспорт збільшив свою частку у вартості експорту з 22,3% у 2021 році до 39,8% у 2025 році, тоді як морський транспорт залишається основним за обсягом, забезпечуючи майже 70% експортних перевезень. Водночас система залишається вразливою через концентрацію потоків на кількох пунктах пропуску, портах і залізничних коридорах та обмежену диверсифікацію маршрутів.

Серед ключових викликів: державна монополія та державна власність на порти й залізницю; відсутність державної політики розподілу вантажів між видами транспорту та єдиного регулятора тарифів для різних видів транспорту; польський режим RMPD та нове правило ЄС “90/180” для водіїв; пошкодження залізничної інфраструктури внаслідок війни та перебої в її роботі через повітряні атаки; низький рівень контейнеризації; недостатнє використання річкового транспорту; а також відсутність механізмів забезпечення безпеки на ринку, зокрема чорних списків перевізників і експедиторів. Ці обмеження посилюються скороченням обсягів вантажів у воєнний час і критичною стратегічною вразливістю – відсутністю життєздатної альтернативи морському коридору, тоді як на Польщу припадає близько половини пропускної спроможності міжнародних автомобільних пунктів пропуску України.

Як підвищити стійкість експортної логістики України та зменшити її залежність від окремих маршрутів і критичних вузлів? Аналітичний звіт визначає пріоритетні кроки для посилення системи у коротко- та довгостроковій перспективі.

Детальніше – в аналітичному звіті “Зміцнення стійкості експортної логістики України”.