У вересні ГО “Технології прогресу” та ІЕД за підтримки Європейського Союзу провели велику зустріч громадських організацій в рамках проєкту “Контроль публічних інвестицій”. На заході представники шести ГО, що моніторять публічні інвестпроєкти в регіонах, поділилися першими результатами своєї роботи.
Згідно з даними ГО, у Черкаській та Миколаївській областях налічується 1323 публічні інвестиційні проєкти. З них для детального моніторингу команда ГО відібрала 30 проєктів у Миколаївській області та 40 у Черкаській.
Миколаївська область виявилася зручнішою для роботи: громади тут відкриті, активно залучають донорів і поступово переходять від формального дотримання вимог до реального впровадження підходів енергоефективності, безбар’єрності та прозорості. За словами комунікаційної менеджерки ГО “Проти корупції” Альони Прилуцької, миколаївські громади вже не сприймають громадський моніторинг як загрозу, а радше як допомогу.
Як приклад позитивної практики пані Прилуцька навела один із об’єктів на завершальній стадії будівництва — з облаштованим підйомником і продуманими дизайнерськими рішеннями; при цьому представник управління Миколаївської військової адміністрації, що супроводжував візит експертів ГО “Проти корупції”, окремо подякував їм за рекомендації щодо безпеки.
Інший позитивний приклад співпраці місцевої влади з активістами – це Степівська громада, яка на запит ГО надала понад 100 сторінок документів і прямо повідомила про 5% виконання робіт через необхідність коригування проєкту.
Водночас є і проблемні моменти: не вся інформація про плани місцевих інвестиційних рад доступна на сайтах громад, що ускладнює моніторинг.
Черкаська область не настільки відкрита, за спостереженнями експертів ГО “Проти корупції”. З одного боку громади Золотоноському та Уманському районах демонструють високу прозорість, тоді як Смілянська громада не має інвестради, публічні інвестпроєкти часто проходять необхідні етапи чисто формально, дані по реалізації ПІПів не оновлюються, окремі рішення не оприлюднені. А при відвідуванні об’єктів експертами ГО місцеве управління освіти не дозволило фотографувати та знімати на відео.
Єдине місце, куди експертів допустили – це місцева амбулаторія. Тут формально є елементи безбар’єрності (пандуси, таблички, підйомники), але фактичний доступ обмежений. Під час капітального ремонту третього поверху ліфт не передбачили, натомість облаштували окремий кабінет для малорухливих людей на першому поверсі — рішення, яке заощадило кошти, але не вирішило проблему доступності повністю. Підйомник, який веде на верхні поверхи, під час візиту був зачинений, тому самостійно скористатися ним людина на кріслі колісному не може
“Загалом моніторингові візити спонукають представників громад та закладів замислюватися, чи справді всі люди зможуть скористатися створеною інфраструктурою — адже саме в цьому й полягає сенс публічних інвестицій”, — поділилась Альона Горбенко.
Команда ГО “Інститут сталого розвитку громад” моніторить публічні інвестиційні проєкти в Київській і Чернігівській областях, порівнюючи темпи відновлення двох регіонів, які зазнали окупації. Критерії відбору проєктів для моніторингу: не менше 30 млн грн та такі, що вже реалізуються і мають фінансування на 2026 рік. Висновок, якого дійшла команда експертів – Київщина активно відбудовується, тоді як Чернігівщина відстає.
Отже, за описаними вище критеріями в Чернігівській області вдалося знайти лише близько п’яти проєктів вартістю понад 30 млн грн — область виявилася аутсайдером і за кількістю, і за обсягами фінансування по всій Україні, тоді як Київщина — серед лідерів.
“Можна також звернути увагу на Запорізьку область, яка ефективно використовує свій прифронтовий статус для залучення інвестицій, на відміну від Чернігівщини, яка попри масштаб викликів (прикордоння одразу з двома країнами) отримує значно менше уваги донорів”, — зауважила Михайлина Скорик-Шкарівська, директорка Інституту сталого розвитку громад.
Але загалом команда дійшла обережно оптимістичного висновку: усі опитані представники громад розуміють логіку реформи публічних інвестицій і адаптовують під неї свої бюджетні процеси. Жодна з обстежених громад, за словами спікерки, “не провалила” перший рік реформи.
Водночас на рівні окремих проєктів виявлено системні проблеми:
За словами Скорик-Шкарівської, будівництво нового корпусу ліцею №2 в Бучі мало завершитися 5 січня 2026 року, однак тепер він очікується не раніше початку 2027-го — будівництво фактично стоїть на місці з червня.
Новий корпус НВО “Освіта” в Ірпені мав бути побудований до липня 2026 року, але проєкт розпочався із запізненням, будівлю розібрали, а роботи з будівництва так і не почали.
Далі – проєкт центральної міської лікарні у Фастові вартістю 200 млн грн, на який поки надійшло лише 3 млн грн — дах і утеплення досі не завершені при дедлайні в грудні 2026 року.
Рекомендація від команди ГО: удосконалити модель фінансування відібраних проєктів, особливо тих, що входять до державного переліку стратегічних пріоритетних інвестицій — адже довіра до реформи будується саме на тому, чи доходять кошти до підтверджених проєктів.
Загальна тенденція, яку команда Антикорштабу побачила у цих двох областях – це те, що актуальні стратегічні документи частіше зустрічаються лише у великих громадах, тоді як у менших громадах робота над стратегіями або тільки розпочинається або не завершена; а Нововолинська громада відверто повідомила, що власної стратегії не має і орієнтується на обласну.
Експертка Антикорштабу Лідія-Марія Кіч зазначає, що у двох регіонах на тендерах є низька конкуренція серед підрядників: здебільшого на об’єкт заходить лише один підрядник, навіть на великі тендери. Приклад — будівництво нового корпусу лікарні в Липинах вартістю 400 млн грн, де конкуренції фактично не було, і команда виявила певні ризики, пов’язані із самим підрядником.
Село Княгининок поблизу Луцька – це гарний приклад гнучкості, коли громада думає саме про людей, а не про те, що необхідно освоїти кошти.
Спершу громада планувала спрямувати 12,8 млн грн на ремонт їдальні у місцевій школі, але переглянула пріоритети на користь укриття за 3,5 млн грн після виявлення критичних проблем у ньому: відсутність нормальної вентиляції та водовідведення, підтоплення, ризик грибка і повного руйнування приміщення. Актуальність підсилює те, що заклад фактично функціонує як пансіонат: із 440 учнів 200 постійно проживають у ньому.
Якість реалізації є сильною стороною проєкту: тендер оголосили в червні, договір підписали вже в липні, роботи стартували одразу. На момент другого моніторингового візиту ГО у вересні директорка повідомила про 96% готовності об’єкта; невелике відставання виникло через обстріли складів підрядника в Києві, що затримало постачання будматеріалів.
Серед якісних рішень — альтернативні джерела освітлення на випадок відключень, системи вентиляції з ручним і автоматичним режимами (зокрема з реагуванням на можливе влучання), а також проведений інтернет у кожне приміщення укриття для безперервності навчання. Також окреме інклюзивне приміщення з ширшим входом, два входи в укриття, пандус для колісного крісла (хоча самостійно спуститися ним неможливо — потрібен супровід) і спеціальні гумові накладки, що згладжують перепади висот у будівлі 1960-х років. Крім цього, директорка закладу дала розгорнуте інтерв’ю та детально показала об’єкт команді Антикорштабу.
Михайло Лейченко, директор з IT та аналітики ГО “Центр розвитку інновацій” представив досвід моніторингу 15 публічних інвестиційних проєктів, відібраних із приблизно 1500 у семи територіальних громадах. Загальна вартість цих проєктів — 1,7 млрд грн. Всі проєкти багатокомпонентні, які об’єднують мінімум 2–4 об’єкти, а один із проєктів налічує аж 8 об’єктів.
Зі слів Лейченка, існує чотири ключові перепони, з якими стикаються громади під час реалізації публічних інвестицій:
Фінансування. Проблема не стільки в пошуку коштів, скільки в тому, як вони доходять до отримувачів під час реалізації — особливо у проєктах НУШ, де, за даними Центру розвитку інновацій, Міністерство освіти суттєво затримує виплати. Часто суми також змінюються через “приховані роботи” — коли підрядник під час робіт виявляє непередбачені проблеми (наприклад, стан фундаменту чи утеплення), що створює розбіжності між кошторисом і фактичним фінансуванням.
Підрядники й тендери. Значна проблема — підрядники, які виграють тендери в регіонах через демпінг, отримують перший транш (10% за договором), а потім зникають, не реалізувавши проєкт. Це призводить до заморожених будівництв, кримінальних справ, розірвання тендерних договорів і повторних тендерів. Окрема системна проблема — відсутність визнання критичності таких підрядників на рівні військових/місцевих адміністрацій, що створює ризик відсутності робочої сили на об’єктах у майбутньому.
Спроможність громад не залежить від їх розміру. Часто навіть маленькі громади (з населенням близько 3 тисяч) консультують більші громади районного значення — усе залежить від конкретних людей і їхньої залученості, а не від формального статусу громади.
Розбіжності в документації. Ключова проблема — облік ПДВ у проєктно-кошторисній документації (ПКД): показник фігурує в загальній методології, але фактично не деталізується по позиціях, лише загальним рядком. В одному з проєктів було виявлено розбіжності між даними системи DREAM, самою ПКД і субпідрядною документацією — за фінансуванням і розрахунками експлуатаційних чи проєктних робіт. Однозначного рішення цієї проблеми поки немає; синхронізація можлива лише за умови узгодження з документами Мінфіну, які громади подають у моніторингових звітах щодо використання бюджетів. Так само виявлено розбіжності між фактами в документах, у реєстрі закупівель і в різних системах обліку — коли команда запитує громаду, яка цифра правильна, чіткої відповіді часто немає.
Інші проблемні практики: невизначеність критеріїв “факту початку” і “факту завершення” проєкту (не закріплено ні на рівні законодавства, ні методології); розбіжності між планами в документах, фактичним станом робіт і умовами підписаних договорів; неповна відповідність підрядників, документації та кошторисів одне одному. Команда рекомендує громадам вести хоча б простий внутрішній реєстр документів, зрозумілий усім залученим.
Серед перепон для самого моніторингу часто виникає логістика й безпекові обмеження пересування, а також “розпорошеність ролей” — коли особи, зазначені як ініціатори та виконавці проєкту в DREAM, на практиці виявляються зовсім іншими людьми. Команда Центру розвитку інновацій дотримується принципу пріоритету документів над усними поясненнями: якщо громада не надає документального підтвердження своїх слів, це фіксується та озвучується публічно.
Ще одна рекомендація від ГО громадам: заохочувати їх об’єднувати дрібні проєкти (на 500 тис. – 3 млн грн) у більші компонентні проєкти, що дозволить перейти від точкового моніторингу окремих сум до системного моніторингу публічних інвестицій. Також громади часто забувають про альтернативні джерела фінансування (наприклад, ЕСКО-контракти) поза класичною “четвіркою” — приватно-публічне партнерство, грантові/кредитні кошти, місцевий і державний бюджети.
У Тернопільській області ГО “Жінки в Україні” дослідила вісім публічних інвестпроєктів у 6 громадах (без самого Тернополя): 3 заклади середньої освіти, 2 заклади дошкільної освіти та 3 адміністративні будівлі ЦНАПів. Об’єкти обирали серед тих, що вже мають фінансування, і значна частина з них виконана на 80–90%.
Під час моніторингів команда відзначила якісну реалізацію принципів безбар’єрності та енергоефективності — наприклад, у Трибухівській громаді до тестування ЦНАПу спеціально запросили експерта на кріслі колісному, який перевірив усі облаштування. Три зазначені ЦНАПи фінансуються за програмою надзвичайного кредитного відновлення України Європейським інвестиційним банком. За словами Тетяни Долішної, директорки ГО, у громадах Тернопільської області спостерігалась досить висока відкритість керівників — усі надавали документацію та охоче показували об’єкти.
У Львівській області “Жінки в Україні” дослідила 7 ПІП у двох громадах: Львові та Стрию, усі — заклади освіти: 5 закладів середньої освіти та 2 об’єкти спортивної інфраструктури при школах.
Львів завершує цього року за кошти місцевого бюджету всі проєкти, розпочаті до 2025 року, щоб наступного року зосередитися вже на нових. Команда експертів відзначила системний підхід міста: проєкти проходять повну процедуру погодження через профільні відділи міської адміністрації, а не формально. Окрема увага — до здорового способу життя: серед об’єктів моніторингу є басейн у ліцеї Івана Полюя та спортивний майданчик у школі №77. Всі об’єкти на суми понад 10 млн грн.
Найпомітніший об’єкт — школа в Брюховичах, яка є довгобудом (адже її будують уже понад 20 років), що фінансується ЄІБ і нарешті завершується. Після приєднання Брюховичів до Львівської громади місто особливо зацікавлене в успішному завершенні проєкту.
Безбар’єрність у львівських проєктах реалізовується системно: наприклад, у басейні в школі ім. І. Полюя є спеціальні підйомні пристрої для людей з обмеженнями рухової функції та достатня кількість спеціальних візків, а в школі в Брюховичах — окремі ліфти різної ширини для початкової та середньої школи.
У Стрию промоніторили два ліцеї: ремонт фінансується з місцевого бюджету, а обладнання закуповується за кошти НУШ.
Більшість об’єктів, які моніторила команда. планують здати до кінця року; окремі проєкти, зокрема пов’язані з перехідним фінансуванням, громада свідомо переоформила як ПІП, щоб закрити їх у поточному бюджетному циклі.
На відміну від попередніх формальних стратегій, нинішні, за спостереженнями команди, у більшості моніторингованих громад Житомирщини та Закарпаття проводяться змістовно — із залученням бізнесу, депутатів, працівників міської ради, іноді громадськості. Водночас саме громадськість залучається слабко: люди беруть участь у перших засіданнях, висловлюють побажання, але не повертаються на робочі групи, а потім на фінальній презентації дорікають, що їхню думку не врахували.
Позитивна тенденція — громади починають визначати власну “спеціалізацію” замість спроб розвивати водночас усе (медицину, освіту, дороги тощо). Приклади: Звягель на Житомирщині, орієнтований на підтримку військових ветеранів; Хуст, що визначив себе як місто промисловості й науки. Водночас великі міста на кшталт Ужгорода залишаються “містами про все”.
Однак громадам все ще складно зрозуміти сенс реформи публічних інвестицій — за їхніми словами, вони суттєво подовжили підготовку проєктів (на місяць-два довше, ніж раніше). Фахівці, що займаютя веденням ПІП, завантажені дуже сильно і в більшості випадків не можуть поєднувати це з іншою роботою. При цьому є скарги на те, що система DREAM відхиляє заявки навіть через дрібні помилки в заголовку, вимагаючи повторного подання через три місяці.
У менших громадах, як-от Коростень, подібних фахівців узагалі немає. У Хусті, коли начальниця відділу економіки захворіла, проєкти ПІП готував перший заступник мера, тимчасово відклавши інші обов’язки.
За словами Віталія Селіка, співзасновника “Сміливих”, одна з проблем — активне залучення депутатів до інвестиційних рад: задум системи стримувань і противаг втрачається, коли рішення інвестрад потім формально затверджує сесія тих самих депутатів; у малих громадах ситуація ще гостріша — одні й ті самі люди готують проєкти, засідають в інвестраді та згодом реалізують проєкт.
Як приклад “ручного режиму” управління навели проєкт соціального центру в Хусті — реставрацію будівлі ХІХ століття під оренду МВС (для профільного центру), що особисто курирує очільник області, уродженець Хуста, який щовихідних відвідує цей об’єкт. Звичайно ж, будівництво тих чи інших об’єктів мають курувати профільні фахівці, а не обласні начальники.
Проєкт “Контроль публічних інвестицій” реалізується Центром економічної стратегії, ІЕД та ГО “Технології прогресу” за фінансової підтримки Європейського Союзу та містить субгрантинговий компонент “Моніторинг публічних інвестицій”, в рамках якого десять громадських організацій моніторять публічні інвестиції. Вміст публікації не обов’язково відповідає позиції Європейського Союзу.
Презентація ГО “Проти корупції” тут.
Презентація ГО “Інститут сталого розвитку громад” тут.
Презентація ГО “Антикорупційний штаб” тут.
Презентація ГО “Центр розвитку інновацій” тут.
Презентація ГО “Жінки в Україні” тут.
Презентація БФ “Сміливі” тут.
Проєкт спрямований на посилення прозорості, ефективності та підзвітності системи управління публічними інвестиціями в Україні через громадський моніторинг, розвиток цифрових інструментів і підтримку організацій громадянського суспільства
